Кіровоградський редактор газети зі всеукраїнським тиражем: Як зберегти газету, дати роботу журналістам та перечитати всі читацькі листи (Фото)

    0
    ПОШИРИТИ

    IMG_1410аНА ЗАПИТАННЯ НЕЗАЛЕЖНОГО ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЦЕНТРУ "ПЕРЕВЕСЛО" ВІДПОВІДАЄ ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГАЗЕТИ “ДІАЛОГ” АНАТОЛІЙ  БЕЗТАКА

    1. Будь ласка, скажіть, хто є хазяїном вашої газети? Видаєте її за власний кошт, покриваючи витрати реалізацією тиражута рекламними грошима? Газету фінансують інші люди, які взамін вимагають активного відстоювання лише своїх інтересів та критики їхніх опонентів?

    Видання існує за кошти групи людей, які колегіально, на рівних правах вирішують, що і як писати? Чи має місце якийсь інший варіант?

     – Всеукраїнська газета “Діалог” — колективне підприємство, яка в різний час мала різних власників, котрі колегіально вирішують ЩО і ЯК писати. Витрати на газету покриваються як тиражем, так і рекламою. Сподівалися на прибутки і в обласній друкарні, яку взяли в п’ятирічну оренду, але, крім наших газет, майже ніхто в ній не друкується (Марно! У нас ціни найнижчі в Україні!..)

     

    2. Яка тематика ваших публікацій? Які теми провідні, про що лише зрідка згадуєте, про що ніколи не пишете з принципу?

    – Тематика публікацій — різнобічна. Провідні теми — історії з життя, відповіді на запитання, соціальні проекти, юридична, пенсійна тематики, політика, здоров'я, футбол. Дуже нечасто пишемо на культосвітні теми — так склалося, що читач цього не вимагає. Із принципу — не порушуємо деякі для мене улюблені теми — розлога аналітика футбольних і боксерських тем. Знову ж — через небажання читачів. Але короткий виклад цих тем вітається.

    Чесно кажучи, в останні роки все більше дратує політика — надто ladyera багато бруду…

    3. Хочемо знати реальний тираж вашої газети. Як вона розповсюджується поштою через передплату, продається в кіосках чи роздається безплатно?

     – Ми завжди, на відміну від багатьох колег, вказували реальний тираж. На сьогодні він складає лише 58930 примірників. Лише, бо якісь 3,5 років тому було вдвічі більше – 118 500 примірників. Причини? Грошові мішки випускали безкоштовні газети, дехто "працював" з листоношами, газет просто ставало більше, поширюється Інтернет…

    "Діалог" розповсюджується і через пошту, і вроздріб, і продається в кіосках. Чи роздається безкоштовно? Кілька сотень — як благодійна допомога пенсіонерам, інвалідам на їхнє прохання. У 1997 році роздали кілька тисяч у спальному районі  – на вул. Жадова. Тираж тоді не зріс, тож припинили ці безглузді справи.

    4. Яким чином ваше видання висвітлює діяльність кіровоградської обласної та міської влад? Виключно компліментарно? Нейтрально? Критично? Взагалі не згадує? Мається на увазі не влада взагалі, а нинішня-Партїї регіонів.

     – Діяльність обласної та міської рад — ситуативно. Ми ж, у першу чергу, всеукраїнська газета. Найчастіше – переадресовуємо листи на реагування. Але владу кіровоградську, особливо міську, критикуємо частіше, бо недоліки, як правило, поряд, на виду. Нещодавно обійшлися без критики, бо сказали, що покритикуємо за жахливу дорогу по вул. Комарова. І що? Через 3 місяці дорога, як новенька — дякують не тільки мешканці, а й лікарі станції швидкої допомоги й облшкірвендиспансеру.

    5. Кажуть, що в “Діалога” непогані стосунки з очільниками Кіровоградської облорганізацІЇ ПР? Це Вас як незалежного керівника не турбує?

     – Стосовно наших стосунків з регіоналами, зокрема, із головою облорганізацІЇ ПР, заст. глави Адміністрації Президента Сергієм Ларіним. Останнім часом я про нього читав в Інтернеті і чув різне — від ненависті до обожнювання.

    Так уже сталося, що Сергій Миколайович свою першу справжню політтусовку на Кіровоградщині пройшов на святкуванні 20-річчя "Діалогу" — у січні 2010-го. Діалогівці перші в області побачили, відчули й почули деякі неформальні чесноти майбутнього очільника області — іскрометний гумор, естрадний спів, гопак. Пізніше, коли очолив облдержадміністрацію, С. Ларін виявив навички політичного й кризового менеджера, вивів регіон із аутсайдерських на гідні позиції. Згадаймо відкриття в Кіровограді першого в Україні Перинатального центру, судинного центру, проект "Стоп — радон!", танцювальну перемогу на Майдані, початок будівництва в Маловисківському районі заводу з виробництва ядерного палива, яких у світі лише 10… Ларін не став, як дехто, пресувати журналістів, змушуючи їх писати лише позитиви, а зробив це конкретними справами так, що газети почали самі висвітлювати досягнення й проблеми, і підказувати шляхи їх вирішення. Звичайно, на загал у партії влади — проблем вище даху. Можна тільки здогадуватися, як екс-губернатору зараз непросто

    у Києві. Чи вдасться Ларіну відбілити обличчя партії — покаже час, але, як на мене, він один із кращих її представників…

    6. Мо', не слід зачаровуватися, аби не розчаровуватися?

     – Так, у багатьох його колегах і особливо вкрай запопадливих підлеглих, котрі до всього — в основному, через заздрощі — намагалися поливати брудом "Діалог", я дійсно розчарувався. Через це, до речі, я не знаю, як сьогодні ставиться до нас С. Ларін. Але з висоти життєвого досвіду знаю інше: майже всі друзі-підлеглі відвернуться від свого начальника, якщо він раптом втратить високу посаду. Саме тоді я готовий буду простягнути йому руку допомоги, бо звик підставляти плече, коли людина в біді… Упевнений — таких буде небагато. Чиновництво колишніх не сприймає…

    7. Якщо завтра до влади прийдуть політичні сили з ідеями, що протилежні ідеям нинішньої влади, ваша газета стане відстоювати інтереси тоді вже опозиційної Партії регіонів? Стане гучним рупором нової влади? Балансуватиме між цими двома силами? Тільки, будь ласка, не кажіть, що газета працює чи працюватиме виключно в інтересах читачів. Це і так, і ні. Читачі дуже чітко помічають навіть замасковану (не кажучи вже про відверту) політичну заангажованість видань — чи відсутність такої.

     – У будь-які часи (і нині теж) ми старалися відстоювати інтереси як читачів, так і всіх партій, рухів, сил, об’єднань. Пам'ятаю, у яскраво  помаранчевому 2005-у році до мене приїхали з Донецька і дуже чемно (без іронії!) запитали "А вы и о нас будете ставить материалы?" Ми публікували… Словом, ставимо усіх, крім фашистських чи сексуальних партій…

    Звичайно, я й мої колеги дуже засмучені масштабними репресіями проти опозиції, про що йшлося нещодавно в офісі інформагенції УНІАН. Політичні це репресії чи бізнесові, чи ті й інші – влада все одно має оперативно реагувати й давати свої відверті оцінки подій, інакше довір’я до неї падатиме… Бо якщо регіони стануть опозицією, то обов'язково розміщуватимемо матеріали їхні й про них… Повторюю, ми працюємо і в інтересах читачів, і в інтересах більшості політсил, і в інтересах… влади, перебуваючи в м’якій опозиції до останньої. Якщо в нас найбільший тираж із 1999 року, то це є одним із доказів, що читача, в основному, газета влаштовує. Втім, повторюся: у політиці стає занадто багато бруду. І ми, і народ це відчуваємо, тож цілком можливий наш відхід від політики, можливе перезавантаження цільових програм.

    8. У Кіровограді не так багато досвідчених високопрофесійних журналістів і звертає на себе увагу такий факт. Ці фахівці або сидять на пенсіїї, хоча перебувають у чудовій творчій формі, або змінили роботу, тому що в газети їх чи не запрошують, чи мало платять, чи «нагинають» до дифірамбів людям, які того не заслужили. Замість хороших спеціалістів у багатьох редакціях працюють малограмотні дилетанти, що не мають  репортерського та літературного хисту, лише амбіцїї. Чим це прояснити? Редакторам з аматорами легше вони покірніші? Погоджуються на меншу зарплату? Не затьмарюють своїми талановитими статтями посередніх редакторських матеріалів?

     – Наші працівники відбиралися з-поміж багатьох претендентів і вони свою справу здебільшого знають і готові – повноцінно! — підстрахувати товариша. Серед головних критеріїв – палаючі журналістські очі, креативна душа, а вже потім – диплом, освіта. До нас колись просилася екс- заврайвно, але не змогла пройти наші спеціальні тести. У свій час у “Діалог” прийшли працювати два бухгалтери за освітою, які стали добротними коректорами укр../росмовних газет. Ще один бухгалтер уміє писати замітки й статті, і навіть випускати газети! А кілька років тому до мене завітала дуже відома журналістка з настійливим проханням узяти її на роботу. Я їй пояснив, що зірковим журналістам у “Діалозі” буде непросто: тут, як правило, трудоголічна праця… Веду до того, що в кожної газети свій напрямок, своя специфіка. І своя концепція, яку формують засновники й редактор. Люди підбираються для одного — для досягнення позитивних результатів. Час довів, що ми ступили на вірний шлях. Після нагородних урочистостей, свят, ювілеїв наші люди швидко струшують із себе багатошарові пелюстки слави, почестей, визнання, опускаються на грішну землю і – до роботи.

    9. Як ваша редакція підтримує зв'язок з читачами? Пишуть, дзвонять, заходять? Що їх узагалі найбільше цікавить? Здатні вони належно оцінити високий літературний стиль публікацїї чи для них головне, про ЩО написано, а не ЯК?

     – І пишуть, і телефонують, і заходять! Головні цілі візитів — скарги. На недопоставку газет, на сусіда, на чиновника. Реагуємо й допомагаємо, як можемо: пишемо, виступаємо в ролі посередника. Буває, обходимося  й без публікації. Нещодавно, наприклад, людина поскаржилася на лікаря, якому ми порадили поїхати в село до людей й вибачитися – як вони попервах і хотіли. Він так і зробив, але випливли нові нюанси – вони зажадали ще й грошової компенсації. Поки що з публікацією не поспішаємо: хай розберуться, хто чого хоче.

    Коли поштові конверти були відносно дешеві (2003-2006 рр.), ми отримували по 30 (!) листів щодня. Для людей дійсно важливіше, що написано, ніж ЯК. З іншого боку, якби в "Діалогу" було тільки ЩО, ми не були б найтиражнішими. Це означає, що наше ЯК теж працювало на кількість передплатників.

    10. Практично в усіх виданнях значну (якщо не більшу) частину площ займають передруки з Інтернету. Причому у деяких виданнях їх працівники безпардонно підписують свої власні прізвища під украденими публікаціями. Чим це пояснити? Непрофесійністю керівництва газети чи відсутністю кадрів?

    – Передруки з Інтернету мають місце В УСІХ БЕЗ ВИНЯТКУ газетах. Головне — знати міру. Свої підписи під такими матеріалами, як правило, не ставимо. Але пам'ятаємо пару випадків, тож винні отримували прочухана. Та востаннє це було кілька років тому. У нас взагалі інша проблема: як оперативно виставити “живі” листи читачів. Навіть на них бракує газетної площі, куди вже там захоплюватися Інтернетом…

    11. Що для Вас особисто робота в газеті: стабільний заробіток, намагання бути відомою людиною, спосіб мислення чи…

     – Ви маєте рацію, якщо хотіли сказати – стан душі! Коли півроку тому екс-Президент Кравчук, вручаючи мені орден Народного посла України, запитав: “Що для Вас “Діалог”?", я  саме так і відповів: “Стан душі!” Коли в тебе є робота – це добре, а коли робота ще й подобається – це чудово! Були часи на початку 90-х, коли діалогівці місяцями не отримували зарплати, бо профспілки нас покинули напризволяще, а ми себе знайти одразу не могли. Майже всі працівники полишили “Діалог”. Обійшов усіх начальників і бізнесменів у Кіровограді – підтримати фінансово не захотів ніхто. Допоміг випадок: коли я майже втратив надію, гроші дала людина, з якою ми вчилися в середній школі і яка ситуативно заволоділа крупною сумою. З’явилося підґрунтя, хоча ще не раз втрапляли в скрутні ситуації.

    Я пройшов Афганістан і через проблеми зі здоров’ям за останні 8 років переніс 9 операцій, 4 з яких були під загальним наркозом. І знаєте, що мені ввижалося, коли анестезіолог занурював мене в сон? Рубрики, статті, макети!.. А під час однієї операції (у грудні 2009 року) мені привидився сценарій святкування 20-річчя газети

    “Діалог”. Причому співпали учасники свята: С. Ларін, В. Кальченко, В. Мовчан, М. Сухомлин, В. Вінницький, В. Яворівський, Л. Салоїд… Через місяць усе збулося на 80%, хоча перед святом, узявши інтерв’ю в тодішнього Прем’єра Ю Тимошенко, я потрапив у реанімацію і мене врятував від найгіршого щасливий випадок – своєчасно зроблена дефібриляція…

    Словом, нині живу і працюю, часто, як і в Афгані. Не обходжуся без поради класика: мрію так, наче я безсмертний, живу так, наче помру сьогодні…

    12. Як Ви ставитеся до проплачених матеріалів?

     – Це – реалії життя і від них практично ніхто не відмовляється, хоча соромиться в цьому зізнатися привселюдно. Хочеться підкреслити свою порядність? Це гра на публіку. Давайте поміркуємо тверезо. Чи можна вважати проплачений матеріал зміною курсу газети чи

    впливом на редакційну політику? Лише – до певної міри. Просто, якщо видання позиціонує себе як демократичне, воно має висвітлювати всі чи майже всі точки зору, у т. ч. – за бажанням, але, зрозуміло, що безкоштовно – позицію свого журналіста чи газети. Хіба це не демократично? Звичайно, слід аналізувати, чи немає в проплачених матеріалах чогось чорнопіарного, протизаконного. Багато газет нині животіє-виживає, а таким чином можна забезпечити своєчасну і повноцінну зарплатню колективу. Чи краще в часи, коли тиражі друкованих видань зменшуються, ставити все безкоштовно і скімлити, що немає грошей?

    Закінчу побажанням: дай, Боже, щоб у кожну газету хотіли ставити проплачені матеріали. Тоді буде більше газет і зростатиме добробут членів редакційних колективів.

    13. До речі, у зв'язку з розширенням популярності телебачення і особливо Інтернету як джерел інформацїі чи не зійдуть газети зрештою зі сцени?

     – З часом Інтернет захопить більшу, ніж нині, читацьку аудиторію, але газети не відімруть остаточно. Подивіться на Європу: там співвідношення газета-Інтернет уже склалося. Але, звичайно, газет стало менше і тиражі дещо знизилися.

    14. Наскільки сьогодні газети реально впливають на зміни в суспільстві? Скажімо, за радянських часів критична публікація здатна була зламати кар'єру господарського посадовця середнього рівня (але не високого компартійного  керівника, тих взагалі практично не чіпали). На Заході політичний авторитет може миттю впасти з небес на землю через газетне повідомлення про те, що злітав до моря службовим літаком чи був надто люб'язний з чужою дамою. Чи мали статті у вашій газеті резонанс хоча б такого рівня прибрали сміття, залатали дах, засипати траншею?

     – Не думаю, що газета за нинішніх часів здатна зламати долю якогось крупного чиновника. Таке, хоч і буває, але рідко. Проаналізуймо найгучніші події останніх років: екс-прем'єр-міністр, ректор податкової, одеський мер, екс-депутати Марков, Власенко втратили свої посади чи статус не через ЗМІ, а через правоохоронну систему. Утім, припускаю, що газету можуть використати як привід… Але порівняння нас із Заходом, з Європою некоректні. Ми недавно не пройшли навіть елементарні тести на підписання асоціації з ЄС. Про вступ і мови немає!

    15. Кожен журналіст із часом мимоволі стає певною мірою соціологом та політологом. У зв'язку з цим запитання: які ваші прогнози на вибори-2015? Хто буде президентом? Хто стане мером Кіровограда? Як далі Україна взаємодіятиме з Європою та Росією? Коли ми заживемо хоча б так, як у сусідній Польщі?

     – Вибори-2015? Зустрічне запитання: а ви впевнені, що вони відбудуться? Якщо так: хіба відомі кандидати? Теж саме стосується і виборів у Кіровограді. Коли заживемо, як у Польщі? Не через рік, і не через два… Перспективи в України, як на мене, доволі туманні, бо вимальовується, так би мовити, багатовекторна невизначеність. Ми представляємо геополітичний інтерес і для Європи, і для Росії, але хто з них виправдає наші надії? Грати між такими Голіафами і небезпечно, і ризиково. Чи вдасться Януковичу досягти поставленої мети? Крім фактажу і логіки, тут треба ще й інтуїція, гра на випередження, везіння, якщо хочете…